Поради батькам

               Шкідливі звички: як розпізнати й запобігти

Поради виховання важких підлітків

Як запобігти обману?

Азбука для батьків

А – азбуку виховання повинні знати всі батьки

Б– будьте при дітях обережними у своїх вчинках

В – вас запитують – уважно слухайте, дайте відповідь

Г – говоріть із дитиною у зрозумілій для неї формі

Д – дайте можливість дитині виявити самостійність

Є – єдність між педагогами і членами сім’ї – запорука успішного виховання

Ж– життя дитини повинно бути заповненим посильною працею, роботою

З – знайте: основи виховання закладаються з раннього дитинства

І – ігри для дитини – запорука здорового фізичного розвитку

К – корисно знати – любов до дитини має бути поміркованою

Л– любов до землі, рідного краю виховуйте з дитинства

М – мама і мир – найдорожче для дітей

Н – ніколи не говоріть дітям неправду

О – одяг дітей має бути охайним

П – прагніть бути з дітьми завжди справедливими

Р – розмовляйте з дітьми частіше, співайте разом

С – стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас

Т – трудитися дітей навчайте з раннього віку

У – успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в сім’ї

Ф – фізкультура для дитини повинна стати улюбленим уроком

Х – хай завжди дитина відчуває інтерес до себе

Ц – цілеспрямованість у вихованні допоможе досягти значних успіхів

Ч– частіше бувайте з дитиною на природі

Ш – шум – ворог здоров’я дитини

Щ – щастя і радість дітей – у ваших руках

Я – якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, справедливою, чесною, ставилась до всіх з любов’ю, самі намагайтесь дотримуватись усіх цих порад

 

6 порад про те, як організувати свій час та підвищити власну продуктивність.

 

Декілька корисних порад, які допоможуть сконцентруватись, правильно розподілити час та зробити робочий день більш продуктивним. та зробити робочий день більш продуктивним.

Щасливий той, хто має вдосталь енергії протягом робочого дня, тижня чи місяця. Але далеко не кожен може цим похизуватися! Якщо ви відчуваєте, що ваша продуктивність могла б бути вищою, а час, який ви витрачаєте на виконання низки завдань, – меншим, то вам стануть у пригоді ці поради!

Боріться з ентропією

Ентропія – це ступінь невпорядкованості! А наш мозок влаштований так, що потребує структурування будь-якої інформації. Адже більше безладу – більше стресу. Тому, щоб забезпечити собі дійсно продуктивний день, витратьте напередодні ввечері кілька хвилин на те, щоб спланувати, що саме ви будете робити й у який час, і запишіть у блокнот.

Якщо наступного дня вам необхідно буде вирішити складне завдання, до якого ви не знаєте як підступитися, розділіть його виконання на певні маленькі етапи, кожен з яких для вас не буде складним. Як то кажуть, «з'їжте свого слона по шматочках»!   

Практикуйте прийом Pomodoro

Дисциплінуйте себе, намагайтесь чітко слідувати обраному графіку та контролювати час, який ви витрачаєте на вирішення поставлених завдань. Це допоможе позбутися прокрастинації.

Використовуйте прийом Pomodoro, який найкраще використати при підготовці до уроків, написанні звітів чи перевірці зошитів:

Розділіть весь об'єм роботи на кілька відрізків часу, які умовно називаються «помідорами». Один «помідор» триває 30 хвилин, 25 з яких мають бути виділені на активну роботу, а 5 – на відпочинок. Після чотирьох відрізків зробіть більш тривалу перерву на 15–30 хвилин. Відстежувати час можна як за допомогою звичайного таймера, так і за допомогою спеціальних додатків чи програм.

 

«Ковтніть жабку»

Цей вислів належить Марку Твену. Під «жабкою» мається на увазі щось неприємне, що неодмінно потрібно зробити, однак виконання цієї справи з певних причин відкладається на «потім». Своя «жабка» є у кожного – неприємна розмова, нудна справа тощо.

Тож не відкладайте, перш за все зробіть саме те, що менш за все хочеться. Таким чином ви не будете повертатися подумки до того, що щось неприємне ще чекає на вас попереду! Зробіть одразу – і ви відчуєте полегшення, наче гора з плеч впала! Це один з найпростіших прийомів тайм-менеджменту.

Пам'ятайте про Принцип Парето

Все просто: 20% зусиль дають 80% результатів, 20% вкладених коштів приносять 80% віддачі; 80% наслідків виникають з 20% причин. І навпаки – подальші 80% зусиль дають лише 20% результату. Принцип 80 на 20 стверджує, що диспропорція є невід'ємною властивістю співвідношення між причинами і результатами, що вкладаються і отримуються в результаті.

 

Пам'ятайте про це, і не намагайтесь доводити все до стану ідеалу, очікуючи, що результати будуть пропорційні зусиллям.

Дотримуйтесь «Правила двох хвилин»

Один із засновників впливового журналу Forbes Стів Оленскі радить дотримуватися простого правила, сенс якого полягає ось у чому: якщо ви розумієте, що для виконання певної дії чи завдання вам знадобиться 2 хвилини або менше, зробіть це негайно! Така робота не забере багато часу, однак це дозволить позбутися відчуття, що у вас «висить» ще багато різних справ!

Тренуйте увагу за допомогою спеціальних вправ

Нейропсихолог Аміши Джа з Університету Маямі провела дослідження, в ході якого було виявлено, що лише 50% нашої уваги ми фокусуємо на конкретних речах, а решта – розсіяна. Це впливає на здатність концентруватися та загальну продуктивність. Щоб напрацювати навичку фокусуватися лише на одному конкретному об'єкті, Аміши Джа пропонує вправи, сенс яких полягає у зосередженні на тому, що пов'язано з власним відчуттєвим досвідом.

Якщо приділяти заняттям не менше 15 хвилин на день, результатів можна досягти вже за місяць.

Вправа «Сканування тіла»

Наша увага, мов світло ліхтарика, – мінлива, але її можна спрямовувати. «Сканування тіла» – це ніби пропускання світла через своє тіло. Спочатку  зосередьте увагу на пальцях ніг і прислухайтесь, що ви відчуваєте: здавленість, поколювання, тепло, холод? Потім уявіть маленьку кульку світла поряд. Далі перенесіть свою увагу від ніг до окремих внутрішніх органів, уявіть, як ви повільно пропускайте світло ліхтаря через все своє тіло.

Після того, як ви досягли стану зосередженої уваги і вже можете утримувати увагу на якомусь певному об'єкті або наборі почуттів, переходьте до відкритого спостереження.

Вправа «Вдумлива прогулянка»

Під час прогулянки сконцентруйтесь на своїх відчуттях: як торкаються ноги землі, які звуки вас оточують, як реагує ваша шкіра на легкий вітерець тощо.

Дихальна вправа

Сядьте зручніше та спрамуйте свою увагу на відчуття, які пов'язані з диханням – як піднімається та опускається живіт при вдиху/видиху, як свіже повітря вдихається ніздрями тощо. Якщо відчуваєте, що ваша увага розсіюється, повертайте свої думки у потрібне русло. 

Вправа «Відкрите спостереження»

Ця вправа допоможе вам навчитися звертати увагу на те, що відбувається навколо вас, не прив'язуючись до цього. Сенс тренування полягає в тому, щоб сконцентрувати увагу на конкретному об’єкті, але не думати про нього, а просто спостеріга.

Щоб виконати цю вправу, сядьте зручно та спробуйте розпізнати, не зупиняючи їх, будь-які відчуття, думки або емоції, що виникають.

 

 

ЯК ПІДТРИМУВАТИ ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ?

 

1.     Зберігайте нормальний уклад життя (наскільки це можливо). 

Якщо є така можливість, то дітям бажано продовжити займатися своїми звичними справами й обов’язками. Безпосередньо після травматичної події може знадобитися деякий час, щоб відійти від початкового шоку, і на цей час щоденні рутинні справи можуть бути скасовані. Але коли мине кілька днів, загалом корисно повернутися до нормального стану й укладу, наскільки це можливо. Це дає дітям підтримку в подоланні травматичних ситуацій та допомагає їм зрозуміти, що нормальне життя все ще існує. 

2.     Дайте місце певній регресії. 

У кризових ситуаціях від дітей часто очікують, що вони поводитимуться дуже по дорослому. Хоча ситуація цього й вимагає, та все ж треба дозволити дітям залишатися дітьми або навіть поводити себе як маленькі. У дітей може відбутись регресія до більш раннього ступеня розвитку. Це нормально. Це психологічна форма самозахисту, яка переносить назад в час, коли життя було стабільним, а маленький світ дитини – безпечним і надійним. 

Така регресія може виявлятися в різних формах поведінки: деякі діти можуть потребувати надзвичайно багато фізичного контакту, щоб почуватися в безпеці (обіймайте стільки, скільки вони того потребують); деякі діти можуть знову почати мочитися в постіль; навіть старші діти можуть плакати (дозвольте дітям висловлювати свої почуття). 

3.     Організуйте «острівки безпеки». Це така обстановка, у якій діти можуть почуватися у безпеці принаймні один раз на день попри загальну нестабільність навколо. Ігри. Пограйтеся з дітьми. Найкращі ігри в такі складні часи – це ігри, в які діти можуть грати всі разом без суперництва. Ось декілька прикладів таких ігор: 

·         Плескання в долоні: Усі учасники стають в коло і плескають в долоні по колу. Спочатку естафета переходить повільно, тоді пришвидшується від однієї дитини до іншої. Діти можуть самі вирішити, чи плеснути в долоні один раз (тоді естафета перейде далі), чи плеснути двічі (тоді естафета зміняє напрямок руху).

·         Рух по колу. Спочатку одна дитина в колі вибирає і задає певний рух. Наступна дитина повторює рух, і так він проходить по всьому колу, неначе хвиля. Тоді вже інша дитина задає свій рух, який передається по колу, і так доти, доки всі діти не «запустять» свій рух. 

·         Перша дитина каже слово, яке може бути початком речення. Наступна повторює це слово і додає наступне, і так далі. Слова мають бути граматично узгоджені, щоб вийшло речення. Побачите, яке речення вийде у групи. 

·         Схожу вправу можна зробити й на грифельній дошці. Перша дитина малює лінію, а тоді хтось наступний продовжує її своєю. Всі діти можуть намалювати по одній або по дві лінії. В кінці вийде малюнок, створений групою. 

Багато таких ігор можна вигадати самотужки. Вони не потребують якихось особливих допоміжних матеріалів і можуть тривати як декілька хвилин, так і набагато довше, якщо потрібно. 

Заохочуйте дітей побавитися! Дайте їм простір для гри! 

Розповідання історій. Усі діти люблять слухати різні історії. Сила уяви дозволяє їм мандрувати до світів, де ці історії відбуваються. Це також своєрідні «острівки» в морі щоденного стресу, адже діти можуть просто посидіти деякий час і послухати оповідку про зрозумілий, впорядкований світ, де зрештою все закінчується щасливо. Перед сном варто розповідати життєрадісні історії, щоб діти могли заспокоїтись і розвіятись. 

 

4.     Знайдіть, створіть або придумайте «об’єкти переносу».

  Дітям можуть стати в пригоді речі, які уособлюють тих, кого вони люблять, щоб впоратися з власними страхами і станом відокремленості. Тому дітям бажано мати такі «об’єкти переносу», наприклад, невеличку іграшку, яку їм подарував тато, або фотографію мами. Слід дозволити дітям мати ці об’єкти при собі повсякчас, куди б вони не йшли.

Для дітей молодшого віку лялька, ведмедик або навіть якийсь особливий клаптик тканини можуть бути невід’ємною запорукою відчуття безпеки. Дітям, в яких немає таких допоміжних «об’єктів переносу», можна запропонувати придумати або створити для себе такий об’єкт. 

5.     Запропонуйте форми самовираження. 

Говоріння й слухання.У дітей має бути дорослий, до якого вони можуть звернутися, щоб поговорити про свої страхи або проблеми. Заохочуйте дітей розповідати, як вони себе почувають, висловлювати свої переживання й почуття. Дітям необхідно мати можливість поговорити про жахіття, які вони пережили. Але не примушуйте їх говорити – просто запропонуйте. Дозвольте дітям задавати питання і відповідайте на них максимально чесно та прямо. 

Рольові ігри. Деякі діти можуть не захотіти говорити про те, що з ними сталося. Однак у своїх іграх вони часто розкривають те, що обтяжує їхню свідомість, відтворюючи свій досвід через ролі, граючи разом з іншими дітьми або з фігурками, ляльками чи плюшевими іграшками. Ці рольові ігри можуть допомогти інтегрувати ситуацію та почуття, пов’язані з нею. 

Малювання олівцями й фарбами. Багато дітей можуть висловити свій стан, як тільки у них в руках опиняться фломастери і аркуш паперу. Дозвольте дітям створювати такі маленькі витвори мистецтва. Ви можете спробувати поговорити з деякими дітьми про їхні малюнки – але не змушуйте їх. Іноді малювання стає для дитини єдиною можливою формою самовираження.

Щоденник. Дітям старшого віку часто буває простіше висловитися в письмовій формі. Слід заохочувати дітей вести щоденник – цьому «другу» вони можуть у будь-який момент розповісти все, що захочуть. Можливо, хтось із них навіть «задокументує» цілком серйозні звіти про перебіг ситуації. 

6.     Піклуйтесь про себе! 

Підтримка, яку ви надаєте дітям поруч з вами у такі важкі часи, має величезне значення для них! Але, будь ласка, не забувайте про власні потреби. Подбайте про те, щоб у вас був час відпочити, й набратися сил. Крім того, знайдіть когось, з ким ви можете поговорити про те, ви самі зараз переживаєте.

Рекомендації укладено на основі матеріалів онлайн-конференції на тему «Кризове втручання» (референт: Барбара Прайтлер – кандидат психологічних наук, психотерапевт при віденському центрі допомоги жертвам катувань та війни, супервізор)