Імідж вчителя

   Термін "імідж" (лат. imago — "образ", "зображен­ня", "подібність") з'явився в нашій мові наприкінці 80-х років XX століття та в останні роки впевнено входить у словники сучасної людини. Поняття "імідж" може стосуватись людини, організації, професії, країни то­що.   Імідж — це образ, враження, яке залишає людина у споминах та уявленні про неї. Може поєднувати як ре­альні властивості об'єкта, так і неіснуючі, такі, що йому приписуються. Причому під "образом" варто розуміти не тільки візуальний, зоровий образ (вигляд, подоба), але і образ мислення, дій, вчинків.  Словосполучення "імідж вчителя" є відносно но­вим, але введення цього поняття до професійного пе­дагогічного мислення і розвиток педагогічної іміджелогії  не є даниною моді. Професія накладає на людину певні обов'язки: вчитель повинен відповідати своєму соціальному статусу, сукупності уявлень суспільства про педагога.

Імідж вчителя можна визначити як емоційно забарвлений стереотип сприйняття образу педагога у свідомості вихованців, колег, соціального оточення, у масовій свідомості.Деякі вчителі занадто принижують значення свого іміджу. Негативно ставиться до нього старше покоління вчителів: його розуміють як "маску", "гру", заклик бути нещирим.Але, якщо уважно придивитись, імідж вчителя є більш глибоким поняттям, аніж імідж звичайної людини. Імідж — це те, що дозволяє педагогу не здавати­ся сірістю у загальній масі, це успішна презентація його професійних та особистісних якостей.Розрізняють такі види педагогічного іміджу:Бажаний  імідж — набір сподівань, пред'явлених до вчителя з боку адміністрації, методистів, учнів, їхніх батьків.Мінливий імідж — окремі відгуки про вчителя пев­них колег, учнів.Самоімідж — уявлення педагога про самого себе, образ власного "Я".Згідно зі структурою, запропонованою професо­ром А.Ю.Панасюком, особистий імідж, з точки зору формуючих його факторів, включає такі складові:— габітарну (від лат. габітус — зовнішній вигляд) — одяг, зачіска, взуття, аксесуари, макіяж, парфум, силует;     - кінетичну — осанка, хода, жестикуляція, міміка (вираз обличчя, посмішка, направленість та тривалість погляду);     - мовленнєву — культура усного та письмового мовлення, грамотність, стиль, почерк;
    - середовищну — створене людиною середови­ще існування (інтер’єр і оформлення кабінету, порядок на робочому столі та ін.);
     - упредметнену — створені людиною продукти її праці .
Дуже важливим моментом у роботі вчителя, без­умовно, є його візуальний імідж — тобто зовнішній вигляд, манери, міміка, пластика. Вчитель — відповідальна публічна професія, де кожен рух оцінюється десятками питливих дитячих очей. Якщо пригадати відому фразу Чехова: "У людині все повинно бути прекрасно...", — то у більшій мірі це стосується вчителя. Бажано бути еталоном для учнів у всіх відношеннях: завжди акуратним, підтягнутим, усміхненим, прикладом для наслідування. Хлопці, мож­ливо, і не особливо звертають увагу на зовнішній виг­ляд вчителя, проте дівчата, особливо старшокласниці, візуальному образу приділяють велику увагу і з задово­ленням роблять компліменти.
 Сьогодні педагога зневажають, обговорюють самі ж учні, викладають інформацію про своїх вчителів в Інтернеті. От і з'являються он-лайн   ігри-одягалки на кшталт: "Зміни імідж вчителя" . Складається дуже непривабливий образ педагога в цілому. У газетах пи­шуть: "Вчитель — це неприваблива та неуспішна жінка старша за сорок" . Якщо пригадати плакати із зобра­женням вчителів, випуски популярного дитячого теле­журналу "Єралаш", телепередачі "Городок", "КВК", то перед нами постане "новий імідж" вчителя: старомодна жінка, зазвичай одягнена у абсолютно позбавлений смаку коричневий костюм зі страшною рожевою сороч­кою. з пучком волосся на голові, у потворних окулярах, зла та жадібна. Або такі варіанти іміджу вчительки: синя панчоха, залізна леді, безумна професорша, весела креативщиця, нав’язлива просвітителька, турботлива мамочка, сіра миша, своя "в дошку"... І кожного разу цей образ буде складатися із поєднання одягу, зачіски, стилю поведінки, мовлення. Ось вам й імідж! Немає ав­торитету, поваги до професії. І в той же час уся відповідальність за моральність і духовність нації по­кладається саме на педагогів.
"Освітня система не може бути краще за вчителів, які її складають", — слушно зауважує К.М. Ушаков . Тому візуальний імідж вчителя необхідно фор­мувати для реабілітації висоти покликання нашої професії та противаги образу, який подається ма­совому глядачу з екранів телебачення.
Яскравий і цікавий зовнішній образ — важлива складова особистого іміджу вчителя. Тут значення ма­ють і кольорова гама робочого костюма, і правильно виконаний макіяж, і модна стрижка або укладка.Та все ж існують загальноприйняті норми, певні ре­комендації щодо зовнішнього вигляду взірцевого вчи­теля. Жінкам-вчителям не бажано з’являтись на занят­тях і публічних виступах у міні-спідницях, з декольте та відкритим животом. Також неприйнятним вважається одяг у вільному стилі, джинси. Брючний костюм хоча і є допустимим, але набагато менше підкреслює автори­тет вчительки-жінки, ніж костюм зі спідницею. Реко­мендують бути обережнішим із червоним кольором в одязі. Рожеві, пурпурні та жовті тканини бажано взагалі виключити. Кольори в тканинах використовувати наси­чені: темні, білий, всі відтінки сірого, всі відтінки корич­невого, а також тканини з малюнком у тонку смужку, клітину, горох. Одяг повинен відповідати віку педагога, часу доби та порі року.Професія вчителя дозволяє зберегти більшу індивідуальність, ніж багато інших професій з жорстким дресс-кодом. Індивідуально вчитель обирає певний з основних стилів робочого костюма: класичний (підкреслена строгість та елегантність форм), "фантазі" (романтичний), спортивний, фольклорний. Треба вдя­гатися по моді, але так, щоб це не впадало в очі. При­вабливо виглядати можна і без брендових речей. Голо­вне — акуратність, смак і хоча б трохи фантазії. Достатньо побувати на конкурсі "Учитель року", на інших професійних конкурсах, де наші вчителі дуже до­стойно виглядають.Ступінь охайності вчителя-чоловіка можна визначи­ти за чистотою і бездоганністю брюк і начищених туфлях. М'яті брюки та брудне взуття — тривожні симп­томи.Дехто запевняє: якщо педагог цікавий, то на зовнішній вигляд навіть не будуть звертати уваги. Та коли ми пригадуємо вчителів, які нас вчили, поряд з професійними моментами залишаються в пам’яті зачіска та інші зовнішні атрибути. Знання можуть забу­тись, але не образ вчителя. "Я не помню его имени и от­чества. Фамилию тоже не помню. А вот лицо, хотя и ма­ло приметное, не забыл до сих пор...’’, — пригадував письменник В.Астаф’єв. Або у спогадах М.Шагинян чи­таємо: "Помню, был у нас армянин, учитель истории. Он был очень некрасив с виду, косматый, обросший, сутулый". Ці та багато інших спогадів свідчать про те, що образ вчителя зберігається в пам'яті у деталях його зовнішнього вигляду .
Візуальний імідж не закінчується підбором одягу. "Невербальний" образ вчителя пов'язаний з тим, які жести і пози він демонструє, що відбувається з його мімікою, як він сидить, стоїть і ходить. Можна увійти в клас красиво, як на сцену виходить гарний актор, йти на роботу "летящей" ходою або усім своїм силуетом вида­вати втомленість і похмурість. Вчитель своєю зовнішньою подобою повинен викликати довіру до се­бе учнів і дорослих.У школі ніяк не обійтися без гарних манер у розмовах з учнями і спілкуванні з колегами. Міміка повинна бути тільки доброзичливою. Бажано уникати моментів, коли опущені кути рота, сердита складка біля брів. Щира, доб­розичлива посмішка на обличчі вчителя робить його при­вабливим та світлим, сприяє більш приязному та ком­фортному спілкуванню з учнями. У посмішці — велика сила.
Голос — звуковий (акустичний) імідж педагога,
його головне знаряддя праці на уроках і позакласних заняттях. Важливі характеристики голосу: тембр, сила, висота, темп мовлення, індивідуальні особливості (придих, картавість тощо). Багатозвучним і різним по­винен бути голос вчителя. Голосом — при правильній дикції, інтонуванні, гучності, виразності, інтелігентності—    можна зачарувати, закохати в себе, захопити. Однотонний (постійно високий або постійно низький, занадто тихий або невиправдано гучний) голос не дає змоги вчителю володіти увагою аудиторії.
Люди, голос яких завжди звучить у гучному ("свар­ливому") режимі, одразу ж відштовхують від себе інших. Для педагога така голосова манера — сигнал про професійну непридатність. Наявність ненорматив­ної лексики, жаргонізмів у мовленні педагога — також показник профнепридатності. Над своїм звуковим іміджем можна працювати, і успішно.Фізичний імідж вчителя — це його здоров'я, осанка, силует.
Та візуальний образ "працює" лише перші п'ять хви­лин уроку, а далі увагу дітей тримає більш важлива у всіх відношеннях, аніж зовнішність, особлива харизма та індивідуальність вчителя: його внутрішній образ (темперамент, настрій, духовність) і менталітет (інте­лект, ерудиція, спосіб мислення). Внутрішній образ — це перш за все культура вчи­теля, свобода мислення, гуманізм, інтелігентність, гра уяви, витонченість, емоційність, асоціативне бачення, внутрішня налаштованість на творчість, чистота думки, правдивість та багато інших складових. Вчитель пови­нен хотіти змінити світ на краще, його очі відображають багатий внутрішній світ. Образ такого вчителя зали­шається в пам'яті на все життя.Позитивний імідж — це професійна вимога, що висувається суспільством. Адже особистість дитини формується під впливом особистості педагога, і цей вплив може бути підсвідомим.
Середовищний  імідж передбачає характеристику людини за штучним середовищем її перебування — за її кабінетом, житлом, авто та ін. У навчальному кабінеті проходить цікава та дивна частина шкільного життя: це і навчальне приміщення, й ігровий майдан­чик, де відбуваються різноманітні позакласні заходи , і методичний центр, і консультатив­ний пункт, і бібліотека; нарешті, це місце проведення батьківських зборів. Тому важлива естетика самого кла­су — кольорове оформлення, рівень ремонту та дизай­ну, якість предметів, що знаходяться в класі: квіткові горщики, оформлення та якість змісту таблиць, стендів, портретів письменників.
Добре, якщо меблі в класній кімнаті світлі, достат­ньо зручні та легкі, щоб просто було їх переставляти або виносити з класу, адже іноді звичайний кабінет пе­ретворюється на театральну залу, концертний майдан­чик, літературну "чайхану". На імідж уроку впливає і розташування парт: на зразок круглого столу, літерою "П", попарно для занять із учнівськими групами тощо.Сучасний шкільний кабінет — це кабінет із сучас­ним технічним оснащенням. Іще два роки тому межею мрій вчителя був персональний комп'ютер у власному кабінеті та мультимедійний проектор з екраном. Такий кабінет ро­бить процес навчання видовищним, цікавим та змісто­вим. Затишною та домашньою роблять атмосферу на­вчального кабінету живі квіти, кімнатні рослини, су­веніри та картини — подарунки учнів.Учительський стіл — центр тяжіння всього кабінету: це робоче місце словесника і саме біля нього завжди товпляться на перервах учні. Тому дуже важлива есте­тика настільного приладдя і зручне розташування комп'ютера. Навіть звичайний творчий безлад на вчи­тельському столі  повинен бути приємним для очей.
Арома-імідж кабінету включає в себе запах свіжості провітрюваного приміщення, а також аромат класної кімнати. Відомо, що запах діє на підсвідомість. Запах свіжості можна створити за допомогою ефірних масел апельсину, лимону, лаванди, піхти. Легкий аро­мат в класі з ефірною олією сприятливо впливає на не­рвову систему (троянда, герань, ялівець, аніс, жасмин), має бактерицидні властивості (базилік, шавлія, розма­рин, кедр), активізує розумову діяльність (сосна, ев­каліпт, м'ята, розмарин, чабрець, герань).
                                                                        (Із статті А.І.Богосвятської)